top of page
  • Фото автораГорняцкий вестник

Пішла з життя ціла епоха...

Минулого тижня на 74-му році життя зупинилося серце шанованого гірника. Людини, яка довгі трудові роки всю душу віддавала покращенню виробництва та розвитку шахт. Людини, яка користувалась повагою серед усіх працівників Марганецького гірничо-збагачувального комбінату. Людини, що стала легендою...


Іван Іванович ВЛАД – відомий не тільки у Марганецькому гірничо-збагачувальному комбінаті, а й у всьому Марганці. Під його керівництвом злагоджено працювали та розвивались шахти, він закладав серед своїх працівників тільки найкращі трудові та моральні якості, а тому багато хто з них наразі займає високі посади в комбінаті. Він був основоположником справжніх дружніх взаємовідносин у трудовому колективі, а тому його працівники відзначались не тільки у виробництві, а й у соціальному житті підприємства. Він був людиною свого слова...


23 серпня 1965 року, у віці 17 років Іван Влад розпочав свою трудову біографію у Марганецькому гірничо-збагачувальному комбінаті на шахті №2 підземним колектором третього розряду.


У професійному становленні Івана Івановича Влада основну роль відіграв відомий свого часу гірник Іван Павлович Зимненко, який працював у тресті Нікополь-Марганець у 60-70-ті роки. Ще у дитинстві, придивляючись до 12-13-річного хлопця, Іван Павлович часто говорив: «Іване, з тебе вийде гірничий інженер. Потрібно йти в науку!». Що таке гори Іван Влад знав добре, але що таке підземні роботи й гадки не мав. А тому у неповні сімнадцять років він приїхав до Марганця, і тут закінчив вечірню школу. Проте в душі у Івана Івановича крилась давня заповітна мрія – стати льотчиком. Тому він вступив до Харківського вищого авіаційного училища, але після деяких обставин він набирався знань у Криворізькому гірничорудному інституті.


У 1972 році була армія – Іван Іванович проходив військову службу в ракетних військах стратегічного призначення. Після армії його "потягнуло" на історичну батьківщину на Закарпатті – він працював в Мужіївській розвідувальній партії гірничим майстром, потім начальником зміни. Далі було підприємство з видобутку ртуті на кордоні з Румунією, там Іван Іванович доріс до начальника дільниці, а згодом і до виконуючого обов’язки директора копальні «Шаян». Але життя вимагало нових змін, вже було на руках двоє дітей – дочка та син. Відповідальність за сім'ю підштовхнула Івана Влада подати заявку на виклик до Магадану. Так і сталося.


Іван Іванович потрапив у гарне місце – об'єднання «Севервостокзолото», на первісток рудного золотовидобування – рудник ім. Матросова у Магаданській області. На тому руднику Матросова пройшло вісім із п’ятнадцяти років Магаданського стажу. Останнім місцем роботи на півночі став рудник «Іультін», який складав 75% виробничих сил усього Іультинського ГЗК.

Багато хто з працівників Марганецького гірничо-збагачувального комбінату познайомились з Іваном Івановичем у 1998 році, коли він почав працювати провідним інженером в апараті управління. У 2002 році він повернувся безпосередньо до виробничої діяльності та став одним із керівників шахти №3/5, а далі очолив шахту №1-"біс". Потім він стояв на чолі об'єднаної шахти №2 з «восьмою», а згодом Іван Іванович довгі роки був біля «керма» шахти №8 та молодої і перспективної шахти №14/15, з якої у 2020 році пішов на пенсію. Багатьом працівникам він подарував путівку до гірничої долі. Багато хто вдячний Івану Івановичу за його справедливий підхід до людей, за робочий ентузіазм, можливо, тому всі колективи, які він очолював, завжди перемагали у виробничих змаганнях, бригади достроково виконували планові завдання, а гірники завжди брали участь і в спортивному, і в творчому житті Марганецького ГЗК. Дійсно, дуже багато залежить від керівника, який повинен бачити кожну людину, з усіма її проблемами та перевагами. І саме таким був та залишається у серцях багатьох Іван Іванович Влад...

Ця людина завжди відзначалась відданістю своїй справі, високим професіоналізмом та позитивним життєвим кредо, а тому він заслужено користувалася повагою серед своїх колег.


Те, що він передчасно пішов у вічне життя – велике горе для рідних, невиправна втрата для товаришів та для всього колективу Марганецького гірничо-збагачувального комбінату.


Висловлюємо наші глибокі співчуття рідним покійного.


Світла пам’ять!


Адміністрація, профспілковий комітет

та рада ветеранів АТ "Марганецький ГЗК".

438 переглядів0 коментарів
bottom of page