«Сватання на Гончарівці» – найвизначніший драматичний твір

Серед творців української літератури почесне місце належить Григорію Федоровичу Квітці-Основ'яненку, засновнику художньої прози і жанру соціально-побутової комедії в класичній українській літературі. Григорій Квітка-Основ'яненко – перший український прозаїк, талановитий драматург, творчість якого мала значний вплив на розвиток української літератури. Головним творчим принципом Григорій Федорович вважав «писання з натури», про те, що було йому знайоме і близьке. А знав він найкраще і любив свою рідну Харківщину, її природу, звичаї її мешканців, які стали героями його творів. Його повісті, сюжети яких розгортаються поза соціальними конфліктами, з ідеально­-побожними героями, є типовим зразком українського сентименталізму. Письменник першим реалістично, із сентиментальними відтінками або в бурлескному стилі змалював життя простих селян, їхній побут, звичаї, використовуючи живу розмовну народну мову, фольклор, сатиричним пером викривав недоліки суспільного життя, людські вади.

Так, у 1835 році Григорій Квітка-Основ'яненко створив сповнену іскристого гумору, життєво правдивих, жвавих жанрових сцен, соціально-побутову комедію «Сватання на Гончарівці», яка заснована на любовному трикутнику.

9 червня одну з найулюбленіших українських комедій втілила у життя режисерка Народного театру Валентина Йосипівна Гармаш. В той день на величній сцені Палацу культури гірників зійшлися актори молодіжної та дорослої студії Народного театру.

Спектакль «Сватання на Гончарівці» вже показувався на сцені Палацу, але тільки в «нульових» роках, і проходив він за всіма стандартами театру. Нинішній спектакль – це втілення сучасності. Це півтори години жартів, пісень, танців та професійної майстерності акторів. А з боку переповненої глядацької зали – це півтори години сміху, захвату та бурхливих оплесків.

Театральна майстриня Валентина Гармаш зі своїми талановитими акторами розпочали підготовку спектаклю ще на початку березня, хоча планувався він з січня. Розподілення ролей серед акторів пройшло швидко і вдало.

Відразу стало зрозумілим, що роль головного героя Олексія виконуватиме молодий, перспективний і талановитий актор Народного театру Андрій Щочка. Серед дівчаток було багато бажаючих на другу головну роль – Уляни, і нею стала Міла Дзюба. Солдата Осипа Скорика прекрасно зіграв актор із дорослого складу Народного театру Юлій Гавриленко – він вдало підійшов на цю роль, його персонаж, як і він – відважний, з хитринкою та їхні характери дуже схожі. Валентина Йосипівна відзначила, що з перших репетицій Юлій показав, що з вибором ролі для нього вони «потрапили в яблучко». А поруч зі Скориком у вірному супроводі був обиватель з Заїківки Тиміш, якого яскраво зіграв Ярослав Горюнов.

Також Валентина Йосипівна розповіла, що вони довго шукали актора на роль Прокопа (батько Уляни). Багато було пропозицій, але якось не виходило. А потім, буквально в останній момент, режисерка згадала про чудового актора Сергія Сотника. Він – робітник Марганецького ГЗК та якраз на той момент був у відпустці, а тому з задоволенням погодився на цю роль. Також Валентина Йосипівна відзначила, що Сергій – майстер імпровізацій і він в роль Прокопа вніс свою частинку сучасності, тим самим «освіживши» спектакль. Сергій Сотник відрізняється особливим почуттям гумору, репетиції завжди проходили весело, так як він вставляв свої жарти, які потім і використовувалися у самій виставі.

Ольга Маркевич блискуче впоралася з роллю Одарки (мати Уляни). Ольга – жінка колоритна, яка дуже любить сцену, театр і найголовніше – їй подобається виступати. Стецько – ще один головний персонаж, якого блискуче зіграв Євген Тарабанов. А ще це була дебютна роль Євгенія. Парубок прийшов в Народний театр на початку березня і вперше вийшов на сцену Палацу під час концерту, присвяченого 8 Березня. Він дуже переживав, так як для підлітка зіграти роль такого «придумкуватого» і дурненького хлопчини було складно. Але не зважаючи на труднощі, Євген застосував всю свою майстерність і відмінно впорався з роллю.

Ростислав Турунтаєв зіграв роль парубка однієї з подруг Уляни. Ростислав у складі Народного театру вже шість років і вистава «Сватання на Гончірвці» була його першою серйозною роботою. Незважаючи на те, що в нього не головна роль, він впорався з нею на відмінно.

З роллю батька Стецька – Кандзюби в Народному театрі виникли проблеми. Спочатку на цю роль був заявлений Дмитро Степанов. Але у хлопця організувалася термінова сесія в інституті, а тому він не зміг виступати. Але на допомогу прийшов випускник Народного театру Кирило Носенко, який намагається завжди приймати участь у різних сценах Народного театру. Кирила обмундирували у відповідний костюм, та за допомогою легкого гриму «зістарили» його.

Дівчат, подружок Уляни зіг­рали юні талановиті акторки Народного театру: Олена Кузьміна, Мар’яна Сотникова, Олександра Горб та Єлизавета Бура, які не тільки блискуче виконували свої ролі, вони справжні танцюристки та співачки.

До речі, в цьому році у Народного театру два випускники – Андрій Щочка і Ростислав Турунтаєв. І звісно вибір майбутньої професії хлопців впав на театральне мистецтво. За їх талант, майстерність та відданість театральному мистецтву по завершенню спектаклю заступниця директора ПП-­Палацу культури гірників Алла Степанівна Гарус від адміністрації Палацу вручила грамоти акторам­-випускникам. Також Алла Степанівна від адміністрації Палацу культури гірників (директорка – Н.М. Форіс) та профспілкового комітету ПО ПМГУ АТ «Марганецький ГЗК» (голова – А.І. Буряк) вручила квіти та солодкі подарунки акторам та режисерці Народного театру.

Попереду в акторів Народного театру ще багато планів та роботи над майбутніми спектаклями, а тому побажаємо їм великого творчого натхнення.

Автор: Надія Ілющенко.